Українці за кордоном: у пошуках себе — Zarobitchanu Українці за кордоном: у пошуках себе — Zarobitchanu
|

Українці за кордоном: у пошуках себе

Українці за кордоном: у пошуках себе

Скільки разів за останній рік ви задумувались про переїзд в іншу країну? На цей рахунок у супільстві існує дві діаметрально протилежні думки: «я нікуди не втечу, адже я патріот» і «потрібно рятуватись якомога швидше». Якщо заглибитись, розумієш, що переїзд — це, по-перше, новий досвід та можливості. А по-друге, завжди можна повернутись. Було б куди.

Оля, 25 років.

Черкаси — Джаїз.

Навчалася в університеті на спеціальності Управління в туризмі.

Живу в Італії вже 1,5 роки, в маленькому селищі під Альпами (Giais, PN). Маю дозвіл на проживання через сімейний стан — вийшла заміж за громадянина Італії. Мої батьки теж живуть тут, в іншому селищі, за 20 км. Зараз шукаю постійне місце роботи, тимчасово підробляю в барі та займаюсь в автошколі. Хочу отримати італійські права, оскільки українські діють лише перший рік перебування в країні.

Переїзд

Перш ніж їхати, ми вже вирішили, що одружимось, тож дізнались в італійському місцевому органі про всі необхідні документи. Зі свого бокуя підготувала в Україні свідоцтво про народження нового зразка з апостилем, справку з місця проживання та довідку про те, що я не була і не є одружена. З цими документами ми поїхали у посольство України в Італії і на основі них мені видали італійський документ Нулла Оста — дозвіл на одруження. Коли ми подавали заяву на одруження, то мали показати цей спеціальний документ та паспорти.

Перед переїздом читала практичну інформацію. Наприклад, про традиційну кухню.

Адаптація

Італійську мову вивчити неважко, просто це досить ємний процес. Я самостійно вивчила граматику по книзі, кожен день спілкувалась, коли чула нові слова — записувала їх у блокнот, також записувала слова, які хотіла комусь сказати і не знала їх переклад. Я витратила на цю щоденну адаптацію приблизно рік.

Перше, що вразило — кількість вина, яку п’ють італійці. А кажуть, що ми п’ємо багато! Це й справді частина їхньої культури.

Італійці між собою в сім‘ї спілкуються абсолютно як українці. Але часто помічаю одну особливість – італійці дуже прив’язані до батьків. Людям по 30-40-50 років (і жінки, і чоловіки), а більша частина живе з батьками та зустрічається зі своїми коханими половинками, просто зустрічаються.

Труднощі

Мовний бар’єр — це, певно найбільша проблема, яка мене хвилювала. І це дійсно було нелегко в перші місяці. Дуже важко було пристосуватись до італійської традиції вечеряти пізно та досить ситно. Також не можу звикнути до годин роботи їх магазинів, банків, аптек. В неділю абсолютно все зачинено, відкриті лише великі торгівельні центри. В кожному містечку чи місті є свій день серед тижня, коли все зачинено. Не можу звикнути до величезного вибору хлібу, на мене нападає паніка, коли його обираю.

Порада

Якщо вирішите переїхати в невеличке італійське містечко — придбайте автомобіль, без нього ти закритий від світу. Я живу, в українському розумінні, в селі. До найближчих міст — по 10 км, до великого міста — 30 км. Громадський заміський транспорт їздить досить рідко, тому мати авто критично важливо.

1
23:23
155
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
|

Коментарі

Цікаво, ще актуально?І коли мош дзвонити
От паскуда!!! Люди будьте обережні, дома небезпечн...